Цей ліс живий. У нього добрі очі

Цей ліс живий. У нього добрі очі
Шумлять вітри у нього в голові
Старезні пні, кошлаті поторочі
літопис тиші пишуть у траві
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно
Малі озерця блискають незлісно
колише хмара втомлені громи
Поїдемо поговорити з лісом
а вже тоді я можу і з людьми


Ліна Костенко